Історія розвитку
кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології

 Першим етапом в історії розвитку кафедри було створення у 1968 році лабораторії мікробіології при кафедрі гідробіології біологічного факультету. Необхідність такого кроку була продиктована стрімким розвитком біологічної науки в СРСР, в тому числі  молекулярної біології, генетики, експериментальної мікробіології та біотехнології, а також створенням нової галузі народного господарства – промислової мікробіології. В той період відчувалась нестача висококваліфікованих кадрів для підприємств Міністерства медичної та мікробіологічної промисловості СРСР, науково-дослідних інститутів АН СРСР, галузевих НДІ та лабораторій, вишів та середніх спеціальних навчальних закладів. Підготовка спеціалістів із вищою освітою за спеціальністю «Мікробіологія» на той час проводилась лише на чотирьох кафедрах: Московського, Ленінградського, Київського та Казанського державних університетів.

Ректор Дніпропетровського державного університету (ДДУ), академік АН УРСР, професор В. І. Моссаковський розумів важливість підготовки мікробіологів і запропонував спочатку створити лабораторію мікробіології на біологічному факультеті та відразу розпочати підготовку мікробіологів. Для створення лабораторії у 1967 році було запрошено доктора медичних наук, доцента кафедри мікробіології Дніпропетровського медичного інституту (ДМІ) Ю. С. Бабенко.

Ю. С. Бабенко – засновник  і перший завідувач кафедри (1972)

Юлія Семенівна Бабенко була обрана на посаду професора кафедри гідробіології та одразу ж почала створювати лабораторію мікробіології. Сама вона – людина щира, працелюбна, активна і творча – зуміла зібрати колектив ентузіастів-однодумців, завдяки чому в  короткий термін було підготовлено спеціальні лекційні та лабораторні  курси, створено  матеріально-технічну базу для проведення навчальної та науково-дослідницької роботи.

У 1968 році вже було розпочато підготовку студентів за спеціальністю «Мікробіологія», а 1 вересня 1970 року згідно з наказом Міністерства вищої та середньої освіти СРСР було створено кафедру мікробіології в ДДУ на чолі з професором, доктором медичних наук Ю. С. Бабенко. Перший випуск мікробіологів у кількості 12 осіб відбувся в 1971 році.

Перший склад викладачів кафедри (зліва направо):
доценти Є. Ф. Григор’єв, Г. І. Тиригіна та А. С. Архипов,
професори Є. І.Деміховський і Ю. С. Бабенко (1972)

У першому складі кафедри були викладачі, які закінчили аспірантуру в різних вишах країни: доцент Г. І. Тиригіна – випускниця аспірантури кафедри мікробіології Казанського університету, доценти Є. Ф. Григор’єв та А. С. Архипов – випускники кафедри мікробіології ДМІ, Н. С. Морозова – випускниця кафедри біохімії ті біофізики ДДУ.

Першою помічницею Ю. С. Бабенко в навчально-методичній роботі була Галина Іванівна Тиригіна, яка брала активну участь у розробці навчальних програм спецкурсів щойно створеної кафедри мікробіології. Вона вперше розробила програми курсів «Промислова мікробіологія», «Генетика мікроорганізмів», «Екологія грунтових мікроорганізмів», підготовила методичні вказівки до названих курсів. Г. І. Тиригіна з перших днів роботи проявила себе як здібний викладач, педагог і вчений. Її лекції завжди вирізнялись емоційністю, бездоганною науковою логікою та структурованістю. У 1983–1984 навчальному році вона стала переможцем Університетського огляду-конкурсу педагогічної майстерності.

Навчальна робота на кафедрі проводилась у тісному зв’язку з масштабною науково-дослідницькою діяльністю. Тільки в період з 1970 по 1991 рік було виконано три додаткові завдання Держкомітету з науки та техніки при Раді Міністрів СРСР, 12 госпдоговірних робіт на суму 400 000 крб. Спочатку роботи проводились у лабораторіях науково-дослідного сектора при кафедрі, пізніше було створено Відділ біогеохімії НДІ геології та Лабораторію експериментальної мікробіології НДІ біології, яка після смерті  Ю. С. Бабенко з 2006 року носить її ім’я.

Значну роль в організації НДР, матеріально-технічного забезпечення та становлення лабораторій відіграв доцент Є. Ф. Григор’єв. Весь колектив кафедри брав участь у доставці та налагодженні обладнання та приладів, у придбанні лабораторного посуду, реактивів, живильних середовищ, що було необхідно для навчальної та науково-дослідницької роботи. Практично власними силами було обладнано навчальні та науково-дослідні лабораторії у 2-му корпусі ДДУ. До науково-дослідницької роботи завжди залучались кваліфіковані, талановиті та віддані науці працівники.

У період з 1971 по 1986 рік в науково-дослідних лабораторіях кафедри, а згодом у лабораторіях і відділах НДІ біології та НДІ геології  працювали  співробітники: Л.М. Долгих, С.О. Тихненко, В.Д. Штойко, О.М. Колесников, H.I. Ярошенко, Ю.С. Аверін, Л.Г. Довженко, Н.С. Козлова, О.Г. Козловська, B.I. Чорна,  Н.В. Кукушкіна, А.Ф. Кулик, T.I. Бондарєва, Л.М. Петрова, Т.Я. Куликова, М.З. Серебряна, Т.П. Кілочок, О.А. Тимчук. Не можна не відзначити копітку, напружену кваліфіковану роботу праців-ників навчально-допоміжного складу кафедри: О. В.Ягленко, Г.Т. Менчуковської, В.Є. Ве-ретеленко, Н.В. Рахманіної, Є.В. Лобанової, Л.М. Камишан, В.П. Ткаченко та ін.

Професор кафедри Є. І. Деміховський (1976)

Із 1972 по 1986 рік на кафедрі мікробіології працював як сумісник професор, доктор медичних наук Єфим Ілліч Деміховський, у минулому – завідувач кафедри мікробіології ДМІ. Є. І. Деміховський – людина легендарної долі: в юності –  боєць 1-ї Кінної армії в роки Громадянської війни, комсомолець, поет і соратник відомого поета Михайла Свєтлова. Брав участь у І з’їзді радянських письменників. Після отримання медичної освіти працював заступником директора Біохімічного інституту Робітничо-селянської Червоної армії; неодноразово був членом експедицій з ліквідації інфекційних захворювань в епідемічно небезпечних регіонах країни. Всі, кому пощастило працювати з Є.І. Деміховським, згадують його як неординарну постать, знавця багатьох іноземних мов, високоосвічену, делікатну та висококультурну людину. А з яким азартом та артистичністю він читав лекції з медичної мікробіології, вкладаючи в них весь свій досвід і душу!

Успішна підготовка студентів багато в чому залежала від науково-дослідницької роботи на кафедрі та в лабораторіях. На той час наукова робота проводилась за такими напрямами:
– вивчення біології патогенних стафілококів (керівник доц. Є.Ф. Григор’єв);
– вивчення ролі мікроорганізмів у процесах вилуговування металів із руд, початок якому поклав доц. А.С. Архипов, а згодом керівниками теми були доцент кафедри мікробіології Г. І. Тиригіна та провідний науковий співробітник НДІ геології М.З. Серебряна;
– вивчення літичних ферментів актиноміцетів; ініціатором розвитку цього напряму ще студенткою була Л.М. Шинкаренко, яка після закінчення навчання у 1972 році стала аспірантом кафедри, а пізніше доцентом.

У 1974 році всі кафедри біологічного факультету переїхали в новозбудований корпус  № 9. Це було для співробітників важким випробуванням. Ще раз довелось демонтувати наукові та навчальні лабораторії і знову своїми силами на новому місці створювати робочі місця, налагодити газо-, водо- та електропостачання, оснастити необхідним обладнанням та приладами. В 1978 році на кафедрі було створено унікальну лабораторію сублімаційного сушіння біологічних об’єктів, яка давала можливість отримання та збереження в активному стані ферментів та інших біологічно активних речовин. Така лабораторія вимагала певного штату працівників, але з усім обсягом роботи справлялася інженер Л.Г. Довженко.

У 1975 році відбулися якісні зміни в навчальному процесі, було уніфіковано навчальний план та видано паспорти спеціальностей, в яких відображалась концепція та структура навчання й сфери роботи майбутніх спеціалістів. У цей період було досягнуто вражаючих успіхів і в науково-дослідницькій роботі. У рамках держдоговірної теми з вивчення біології патогенних стафілококів колектив співробітників під керівництвом доцента Є.Ф. Григор’єва розробив рекомендації із застосування антибіотиків на промислових підприємствах Кривого Рогу, Марганця, Нікополя та інших міст.

Дослідження геохімічної діяльності мікроорганізмів, які проводили Г.І. Тиригіна, Є.Ф. Григор’єв, Л.М. Долгих, М.З. Серебряна, Л.В. Петрова, А.І. Вінніков та інші співробітники, дозволили виділити з навколишнього середовища та створити колекцію штамів бактерій, здатних вилуговувати марганець із руд та розчиняти нерозчинні фосфати, що послужило базисом  розроблення технології мікробіологічного збагачення корисних копалин. Результати цих робіт були захищені низкою авторських свідоцтв.

Із ґрунтових зразків було виділено штами актиноміцетів із широким спектром літичної активності проти бактерій та дріжджів; розроблено регламент та умови виділення літичних ферментів; показано можливість застосування літичних ферментів в аналітичних цілях для отримання протопластів, мембранних препаратів та нуклеїнових кислот; у біотехнологічних процесах – для лізису біомаси продуцентів, у медицині та ветеринарії – як засіб боротьби з патогенними бактеріями. Ці результати були отримані під керівництвом Ю. С. Бабенко групою дослідників у складі Л.М. Шинкаренко, Є.Ф. Григор’єва, І.Є. Соколової, Т.П. Кілочок, Н.П. Чорногор, О.А. Тимчук, Л. Г. Довженко та інших. За цим напрямом отримано чотири патенти: США, Англії, Франції, Канади та декілька авторських свідоцтв СРСР. Ю.С. Бабенко, Л.М. Шинкаренко та Є.Ф. Григор’єв отримали одну золоту та дві бронзові медалі ВДНГ СРСР. Були пройдені важливі етапи з державної реєстрації та отримання дозволу на виробництво препарату та його застосування у ветеринарії.

Завдяки своїм науковим розробкам та рівню підготовки спеціалістів кафедра посіла одне з лідируючих місць серед наукових та навчальних закладів СРСР та України. Свідченням цього стали організація та проведення в Дніпропетровську V з’їзду Українського мікробіологічного товариства (1980) та Всесоюзної конференції з біотехнології (1989).

У 1978 році доценти Є.Ф. Григор’єв і Л.М. Шинкаренко, усвідомлюючи, що для впровадження результатів наукових розробок необхідне виробниче поле діяльності, на запрошення керівництва Ладижинського НВО «Ензим» переїхали в м. Ладижин та стали працювати на означеному підприємстві – Є.Ф. Григор’єв як заступник директора заводу, а Л. М. Шинкаренко – на посаді начальника ЦЗЛ. На НВО «Ензим» було впроваджено у виробництво технологію отримання рекомбінантного інтерферону, за що групу співробітників, у тому числі Є. Ф. Григор’єва та Л. М. Шинкаренко, було відзначено урядовими нагородами.

У 1986 році відбулась зміна керівництва кафедри, завідувачем обрано доцента, кандидата біологічних наук А.І. Віннікова, який у 1989 році захистив докторську дисертацію в Московському державному університеті й отримав звання професора.

У цей час Мінвуз СРСР прийняв рішення про створення нового переліку спеціальностей для підго-товки у вишах та затверд-ження нових навчальних планів, у яких треба було відобразити останні наукові та промислово-технологічні досягнення.

Завідувач кафедри  (1986-2017)  проф. А. І. Вінніков

Набутий у країні авторитет кафедри мікробіології ДДУ дав можливість провести в 1989 році на її базі ІІ Всесоюзну нараду з біотехнології, на якій було підведено підсумки розвитку промислової мікробіології та біотехнології, розглянуто перспективи підготовки кадрів для біотехнологічних підприємств, вищих та середніх спеціальних навчальних закладів.

Враховуючи наукові та педагогічні досягнення кафедри мікробіології ДДУ, навчально-методична комісія Мінвузу СРСР доручила підготовку навчального плану спеціальності «Мікробіологія» викладацькому колективу кафедри мікробіології ДДУ. Він успішно впорався з поставленим завданням. Складений навчальний план поряд із викладанням традиційних біологічних курсів включав нові загальні та спеціальні курси, які враховували останні наукові та технологічні досягнення: «Генетика бактерій», «Молекулярна біологія», «Фізико-хімічні методи дослідження», «Імунологія», «Клітинні та молекулярні основи біотехнології» та інші. Проект плану було обговорено та узгоджено з колективами кафедр мікробіології Московського, Ленінградського, Казанського та Київського університетів, після чого відбулося затвердження в Мінвузі. Та обставина, що ДДУ був одним із базових університетів СРСР, створювала можливість цільової підготовки спеціалістів для підприємств Міністерства медичної і мікробіологічної промисловості та інших галузей. Випускники кафедри мікробіології ДДУ направлялись на роботу не тільки на підприємства України, а й інших союзних республік.

Вже з 1971 року на кафедрі почалась підготовка аспірантів, а також здобувачів на отримання наукового ступеня. В різні роки аспірантуру при кафедрі мікробіології закінчили та захистили кандидатські дисертації: А. І. Вінніков, Л. М. Шинкаренко, М. З. Хаїн, Л. П. Голодок, В. В. Якименко, В. Ф. Сенюк, І. Є. Соколова, Л. М. Котелевець, Н. B. Кукушкіна, Л. Є. Гниломедова, В. Г. Гаврилюк, Л. Б. Орябінська, Т. М. Полішко (нині Шевченко), О. В. Крисенко, О. С. Воронкова, К. В. Лаврентьєва, О. І. Сидашенко. Окрім аспірантів над кандидатськими дисертаціями успішно працювали як здобувачі співробітники кафедри та лабораторій, а саме: Т. П. Кілочок,  Н. П. Чорногор, Т. В. Скляр, І. В. Жерносєкова, О. А. Дрегваль. Захист дисертаційних робіт перших аспірантів відбувався на засіданнях спеціалізованої ради біологічного факультету МГУ, пізніше в Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН України. Кандидати наук, які захистилися, поповнювали склад кафедри та лабораторій НДІ біології та НДІ геології. На кафедру прийшли працювати асистентами, а згодом стали доцентами: А. І. Вінніков, Л. П. Голодок, І. Є. Соколова, Т. П. Кілочок, Н. В. Черевач, В. Г. Гаврилюк, О. В. Крисенко, Т. В. Скляр, О. А. Дрегваль та ін.

У цей час відбуваються нові якісні зміни в науково-дослідницькій роботі кафедри. Під керівництвом професора А. І. Віннікова дослідження в галузі медичної мікробіології вийшли на розкриття механізмів розвитку та передачі стійкості до антибіотиків у бактерій. Ще під час захисту кандидатської дисертації в 1978 році А. І. Вінніков показав, що розвиток стійкості до новобіоцину пов’язаний з інтенсифікацією енергетичного обміну стафілококів. Пізніше дослідник сформулював концепцію про системну структурно-функціональну перебудову метаболізму бактеріальних клітин у зв’язку з розвитком та передачею стійкості до антибіотиків. У докторській дисертації (1989) він довів, що розвиток стійкості до цілого ряду антибіотиків із різним механізмом дії на клітину пов’язаний зі зміною систем енергозабезпечення. Вперше встановлено, що передача генетичних детермінант стійкості в ході трансдукції у стафілококів – енергозалежний процес, коли транслокація фагової ДНК через цитоплазматичну мембрану клітини відбувається за рахунок протонорушійної сили за градієнтом електрохімічного потенціалу іонів водню. Вагомий внесок у вивчення питань стійкості бактерій до антибіотиків внесли кандидатські дисертації аспірантів та здобувачів: М. З. Серебряної, Н. В. Кукушкіної, Л. М. Котелевець, Л. Б. Орябинської, В. Г. Гаврилюк, С. М. Козицької, Т. М. Полішко, Т. В. Скляр, О. В. Крисенко.

Широким фронтом продовжувались дослідження літичних ферментів актиноміцетів. Було отримано принципового значення дані про регуляцію синтезу різних фракцій літичних ферментів, механізми лізису клітинних стінок бактерій, розроблено лабораторний та промисловий регламент отримання та виділення в чистому вигляді ферментів; вивчалась сфера застосування ферментів у народному господарстві. Установлено дуже важливу властивість літичного ферментного комплексу – рістстимулювальну дію на різні біологічні об’єкти. Рістстимуляцію було відмічено для ряду сільськогосподарських рослин, представників рогатої худоби, пушних звірів, річкових риб, бджіл, дріжджів та інших біологічних об’єктів. Проведено дослідні випробування та отримано ефективні показники, які оформлені у відповідних актах упровадження. Отримані матеріали узагальнено в кандидатських дисертаціях: Л. М. Шинкаренко, Л. Є. Гниломедової, І. Є. Соколової, Т. П. Кілочок, Н. П. Чорногор та І. В. Жерносєкової. І. Є. Соколова розробила схему отримання препаратів літичних ферментів різного ступеня очищення, яка увійшла в розроблений технологічний регламент. Його було випробувано у виробничих умовах на Вільнюському науково-виробничому підприємстві «Фермент» і отримано ферментні препарати трьох типів різного складу та рівня очищення – Г3х, Г10х і Г25х, активність яких пізніше була підтверджена у процесі застосування в різних сферах народного господарства.

За напрямом, присвяченим геохімічній діяльності мікроорганізмів, отримано дані про механізми вилуговування металів із порід, пов’язаних із діяльністю каталази та пероксидази і накопиченням органічних кислот у культуральній рідині.

Під керівництвом професора Ю. С. Бабенко та доцента Г. І. Тиригіної впроваджено рекомендації щодо підземного сіркоклітинного вилуговування урану та розроблено спосіб очищення промислових стічних вод від сульфатів та нітратів. За цим напрямом Л. П. Голодок захистила кандидатську дисертацію. Ціла низка співробітників кафедри та відділу НДІ геології, такі як Г. І. Тиригіна, М. З. Серебряна, Р. Д. Проскуріна, Л. М. Долгих, В. В. Якименко, Т. Б. Борисова та інші оформили свої досягнення у вигляді авторських свідоцтв та статей. На жаль, у зв’язку з переходом у 1990 році відділу геохімічної мікробіології НДІ геології в 2-й корпус робота за цим напрямом на кафедрі припинилася.

Формується новий науковий напрям у руслі екологічної мікробіології, ініціатором якого стала доцент Н. В. Черевач. Проведено великий обсяг роботи з виділення штамів бактерій та грибів, які володіють інсектицидною активністю, розроблено регламент та умови отримання біоінсектицидів, отримано та випробувано з високою ефективністю в лабораторних та польових умовах препарати біоінсектицидів. За цими результатами асистент О. А. Дрегваль підготовила до захисту кандидатську дисертацію. Не менш важливими бачаться дослідження, проведені К. В. Лаврентьєвою в рамках виконання дисертаційної роботи зі створення комплексних бактеріальних добрив.

У 1990 році біологічний факультет почав переселятися в новий, 17-й корпус. Переїзд кафедри, яка займалась експериментальною роботою, був рівноцінний початку роботи з нуля. В нових приміщеннях знову весь без винятку колектив працював над розводкою електрики, налагодженням водопостачання та каналізації, установкою обладнання та приладів. У новому корпусі була уніфікована матеріально-технічна база кафедри та лабораторії експериментальної мікробіології НДІ біології. Створено лабораторії: бактеріологічну, вірусологічну, лабораторію термічних методів стерилізації, лабораторію мікроскопічних методів дослідження, біотехнологічну лабораторію.

В умовах здобуття Україною самостійності та незалежності навчально-методична робота кафедри була направлена на цільову підготовку спеціалістів для підприємств та навчальних закладів України. Підготовлено нові навчальні плани, в розробленні яких брали активну участь викладачі кафедри та її завідувач, професор А. І. Вінніков – як член навчально-методичної комісії МОН України з напряму «Біологія». У 1997 році спеціальність «Мікробіологія» розширила свої межі і стала називатися спеціальністю «Мікробіологія та вірусологія», включивши до свого навчального плану спецкурси з мікробіології та вірусології. Кафедра також змінила свою назву й стала називатися кафедрою мікробіології та вірусології. Відкрито також заочну форму навчання.

З кінця 1990 року відбуваються суттєві якісні зміни в навчальній підготовці спеціалістів. Україна, ставши на шлях євроінтеграції, підписала Болонську конвенцію про реформування вищої освіти. Згідно з цим сучасні навчальні плани включають підготовку протягом чотирьох років бакалавра з напряму «Біологія» та одного року – магістра за спеціальністю.

У 2013 році кафедра мікробіології та вірусології відкрила набір на нову спеціальність «Біотехнологія», враховуючи стрімкий розвиток цієї галузі науки та практики і потребу у спеціалістах такої спрямованості. У зв’язку з цим кафедра знову отримала нову назву – кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології.

Сьогодні кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології являє собою єдиний навчально-науковий комплекс, який складається з навчальної лабораторії і навчальної лабораторії термічних методів стерилізації при кафедрі, які плідно співпрацюють з науково-дослідною лабораторією молекулярної біології мікроорганізмів та мікробної біотехнології НДІ біології. На кафедрі працюють 12 викладачів (11 штатних та 1 сумісник), з них: один професор, д. б. н.  Т. М. Сатарова; 11 доцентів, із них десять кандидатів біологічних наук – Л. П. Голодок, В. Г. Гаврилюк, Є. С. Воробєй, І. Є. Соколова, Н. В. Черевач, Т. В. Скляр, Н.В. Курагіна, О. А. Дрегваль, К. В. Лаврентьєва, Т.Ю. Лихолат та один кандидат технічних наук – І. М. Зубарєва;

Викладачі та співробітники кафедри

З 9-го жовтня 2017 року завідуючою кафедри стала доцент Тетяна Володимирівна Скляр, як обрана за конкурсом.

Підготовку навчального процесу забезпечують працівники навчальної лабораторії  при кафедрі: зав. лаб. О. М. Кузьмініч, біолог І категорії А. А. Казмирчук та працівники міжкафедральної навчальної лабораторії термічних методів стерилізації при кафедрі: зав. лаб. О. Г. Власенко, інженер В.В. Негрій.

Кафедра готує фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів: бакалавр – за спеціальностями «Біологія» і «Біотехнології та біоінженерія»; магістр за ОПП «Мікробіологія» та  ОПП «Вірусологія».

Співробітники кафедри ведуть значну роботу з підготовки кадрів вищої кваліфікації. За період існування кафедри підготовлено два доктори та понад 20 кандидатів наук.

З 1971 по теперішний час кафедра підготовила понад 1 050 спеціалістів, 17 % яких працюють науковими співробітниками в науково-дослідних інститутах НАН, НАМН, НААН  України, таких як Інститут мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного, Інститут ботаніки ім. М. Г. Холодного, Інститут молекулярної біології і генетики, Інститут експериментальної біології, радіобіології та онкології ім. Р. Є. Кавецького; 25 % випускників працюють на підприємствах мікробіологічної, біотехнологічної та харчової промисловості, 37 %  – у бактеріологічних та вірусологічних лабораторіях закладів охорони здоров’я; 18 %  – у системі освіти і 3 % – в інших державних та комерційних організаціях.

Географія працевлаштування випускників кафедри обіймає понад 20 країн світу, це Німеччина, Англія, Австрія, Франція, Італія, Польща, США, Австралія, Китай, Японія, Монголія, Корея, Конго, Чад, Ємен, Росія тощо.

Деякі випускники кафедри обіймають провідні посади в університетах, науково-дослідних інститутах та компаніях ряду країн. Так, Л. М. Шинкаренко наразі очолює біотехнологічну фірму в США, к. б. н. Л. М. Котелевець працює в Інституті генетики у Франції, к. б. н. С. М. Козицька – в Інституті молекулярної інфектології Вюрцбурзького університету в Німеччині, д. б. н., проф. Н. В. Купцова –  в НДІ МО Російської Федерації. Випускники кафедри працюють у всесвітньо відомих наукових центрах, серед яких: Інститут Пастера (Франція), фармакологічна компанія Хофман Ля Рош та інші біотехнологічні фірми США, Канади, Японії та інших країн.

Низка співробітників та випускників кафедри відзначені почесними нагородами та званнями: Є. Ф. Григор’єв та Л. М. Шинкаренко – орденами СРСР та бронзовими медалями ВДНГ СРСР, Ю. С. Бабенко – золотою медаллю ВДНГ СРСР та пам’ятною медаллю Л. Пастера. А. І. Віннікова обрано в 1993 році академіком Академії наук вищої школи України, а в 1998 році йому присуджено нагороду ім. Ярослава Мудрого АН ВШ України та присвоєно звання Заслуженого діяча науки і техніки України.

У рамках підготовки бакалавра з напряму «Біологія» кафедра веде викладання таких загальних курсів на потоці: «Мікробіологія» (проф. А. І. Вінніков, доц. В. Г. Гаврилюк), «Вірусологія» (проф. А. І. Вінніков, доц. Л. П. Голодок); «Біотехнологія» (проф. А. І. Вінніков); «Імунологія», «Молекулярна біологія» (доц. І. Є. Соколова). Читання курсів «Біотехнологія», «Імунологія», «Молекулярна біологія» проводиться спільно з викладачами кафедр біохімії та біофізики, також фізіології рослин. Для студентів спеціальності «Технологія харчування» хімічного факультету доцент Т. В. Скляр викладає загальний курс «Технічна мікробіологія».

На кафедрі розвиваються чотири наукові напрями: медична, промислова, екологічна мікробіологія та біотехнологія; склались відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займаються вивченням біології взаємодії бактерій і макроорганізмів, розвитку і передачі стійкості до антибіотиків; дослідженням літичних ферментів стрептоміцетів; розробленням біотехнологічних основ отримання інсектицидів та інших біологічно активних речовин для різних галузей народного господарства, медицини та охорони навколишнього середовища.

За час існування кафедри видано понад 1 000 наукових праць, понад 50 навчально-методичних видань, два підручники: «Мікробіологія» (автори: М. Г. Сергійчук, В. К. Позур, А. І. Вінніков, Т. М. Фурзікова, Н. М. Жданова, I. B. Домбровська, Ю. В. Швець спільно з викладачами кафедри мікробіології та імунології КНУ ім. Т. Г. Шевченка та співробітниками Інституту мікробіології та вірусології НАН України) та «Основи імунології» (автори: І. Є. Соколова, А. І. Вінніков, Т. М. Полішко); сім навчальних посібників: «Санітарна мікробіологія» (A. I. Вінніков, Н. В. Черевач, Т. М. Полішко, Т. В. Скляр, О. В. Крисенко), «Методи лабораторної діагностики мікроорганізмів – збудників інфекційних захворювань репродуктивного тракту жінок» (A. I. Вінніков, Т. М. Полішко, О. А. Сірокваша, О. С. Воронкова), «Основи вірусології» (О. С. Воронкова, В. Г. Гаврилюк, Л. П. Голодок, A. I. Вінніков), «Виробництво та застосування імунобіологічних препаратів» (І. Є. Соколова), «Молекулярна біологія» спільно з кафедрою біофізики та біохімії (Г. О. Ушакова, І. Є. Соколова), «Основи біотехнології рослин» (Т. М. Сатарова, А. І. Вінніков), «Практикум з молекулярної біології» (О. С. Воронкова, А. І. Вінніков); чотири монографії: «Моделювання розвитку дисбактеріозу урогенітального тракту та напрямки корекції біоценозів» (О. С. Воронкова, Т. М. Шевченко, А. І. Вінніков); «Мікробні інсектициди у захисті рослин» (А. І. Вінніков, О. А. Дрегваль, Н. В. Черевач), «Мікробні добрива та перспективи їх використання» (А. І. Вінніков, К. В. Лаврентьєва, Н. В. Черевач),  «Формування біоплівки за умов дії екзогенних факторів» (О. С. Воронкова, О. І. Сідашенко, А. І. Вінніков).

Отримано 24 авторські свідоцтва, 11 патентів, із них чотири міжнародні.

Співробітники кафедри мікробіології, вірусології та біотехнології з оптимізмом дивляться у майбутнє, виношуючи нові плани і ставлячи перед собою грандіозні завдання. Ми сподіваємося, що наука й освіта в Україні завжди посідатимуть гідне місце у соціальному розвитку країни.