У 2024–2025 рр. українська освіта триває завдяки стійкості викладачів. Попри блекаути, низькі зарплати, відсутність стабільного зв’язку та постійний стрес, ми продовжуємо навчати, підтримувати студентів і тримати академічний фронт.
Наші виклики:
-
Виснаження через перевантаження, холод, сирени й відсутність оплати за позааудиторну роботу.
-
Відсутність ресурсів і технічних умов для якісного навчання.
-
Емоційна втома без визнання чи підтримки.
Наші дії:
-
Створюємо “енергохаби” — місця, де можна підготуватись до занять і просто зігрітись.
-
Переосмислюємо якість освіти: контакт, довіра, сталість важливіші за блиск.
-
Спільно з студентами робимо прості, чесні публікації: “Ми вчимо навіть під час блекауту”.
-
Впроваджуємо практичні модулі, пов’язані з війною: біохімія стресу, екологія відбудови, адаптація до кризи.
-
Формуємо простір турботи: підтримка, діалог, а не контроль.
Наша мета:
Освіта має стати інструментом виживання та відновлення України. І це можливо, якщо викладачеві дадуть опору, мінімальний ресурс і повагу.
Повний текст виступу на Вченій раді (протокол №3 від 27.10.2025 року)