23 лютого 2026 року на БЕФ відбулося засідання вченої ради, на якому говорили не просто про «оцінки», а про те, як саме оцінювання може керувати якістю освітнього процесу.
Ключовою була доповідь
завідувачки кафедри біохімії та фізіології, к.б.н. Севериновської О.В.
на тему:
«Критерії та індикатори оцінювання результатів навчання як інструмент управління якістю освітнього процесу».
Від каральних оцінок – до живого зворотного зв’язку
У центрі доповіді прозвучала важлива думка:
«Якщо результат навчання не можна виміряти, ним неможливо управляти.
Але оцінювання – це не про покарання за помилки, а про діалог і розвиток».
Олена Вікторівна наголосила, що оцінювання має виконувати регуляторну, мотиваційну й аналітичну функції, а не бути формальною фіксацією балів.
Приклади з практики: що відбувається після кожної лекції
Особливий інтерес викликали практичні приклади з курсів, який веде доповідачка.
Севериновська О.В. поділилася досвідом побудови системи постійного зворотного зв’язку зі студентами.
Після кожної лекції студенти:
- виконують завдання «робота на лекції» – невеликі, але змістовні активності, які дозволяють одразу застосувати новий матеріал;
- мають можливість відпрацювати складні моменти, якщо щось залишилося незрозумілим;
- діляться своїми інсайтами: що стало зрозумілим, що здивувало, що хочуть дізнатися глибше;
- ставлять запитання, які показують, як вони реально осмислюють матеріал;
- здійснюють самооцінку своїх навичок і досягнутих цілей:
- як вони просуваються до програмних результатів навчання;
- які компетентності вже відчутно зміцнилися, а над чим ще потрібно попрацювати.
Як зазначила доповідачка:
«Оцінювання починається не тоді, коли ми виставляємо бал у відомість,
а тоді, коли студент після заняття може чесно сказати собі:
я зрозумів ось це, а над цим мені ще треба попрацювати».
Жвава дискусія: критерії, прозорість і мотивація студентів
Після доповіді розгорнулася активна дискусія. Члени вченої ради обговорювали:
- як зробити критерії оцінювання максимально зрозумілими для студентів;
- як пов’язати кожне завдання з конкретними програмними результатами навчання;
- як використовувати результати оцінювання не постфактум, а для своєчасної корекції курсу.
Прозвучала думка, яку підтримали кілька учасників:
«Коли студент точно знає, за що і як його оцінюють,
зникає відчуття випадковості й несправедливості,
а з’являється відповідальність і партнерство».
Окрему увагу приділили тому, як аналітика результатів оцінювання може підказувати:
- які теми варто підсилити;
- де потрібні інші методи подачі матеріалу;
- як краще поєднувати тестові, практичні й проєктні форми контролю.
Пропозиції та подальші кроки
За результатами обговорення було висловлено низку пропозицій:
- оновити й уніфікувати критерії та рубрики оцінювання в освітніх компонентах факультету;
- чіткіше прив’язати критерії до програмних результатів навчання та вимог НАЗЯВО;
- ширше впроваджувати елементи зворотного зв’язку за прикладом, який продемонструвала Севериновська О.В.:
- короткі рефлексивні завдання після лекцій;
- самооцінку студентами власних досягнень;
- обговорення результатів не лише у форматі «оцінка», а й у форматі «що й як можна покращити».
Одна з ключових тез, що підсумувала дискусію:
«Система оцінювання – це дзеркало якості нашої освітньої програми.
Вона має працювати не проти студента, а разом зі студентом».
